Моему “Внутреннему сомелье” РоманКоляда сделал переклад на українську мову. За что ему большое русско-еврейское спасибо. Спецы по мове, как получилось?

“У мене є внутрішній сомельє. Це звісно не так класно, як внутрішній фінансовий радник чи внутрішній тренер з айкідо, але теж корисно. Якщо мені треба обрати між Гранд Кру і Медоком, він не забиває мені баки апеласьйонами і не шепоче, закочуючи очі: «Варто звернути увагу на округлий смак і відтінки афини, шкіри та свіжого м’яса…» Він мені прямо каже: «Триста баксів за пляшку це сказитися можна, ти ж не з дівкою, ось це, за сотку, толкове червоне, теж бордо, і етикетка гарна. Бери, не пошкодуєш». Випиваємо, і дійсно норм.

Чи, приміром, питаю його:
– От під пельмені сьогодні, яке вино порадиш?
А він одразу:
– Пельмені яловичина зі свининою?
– Так. І ще баранина. І курдючне сало.
Він, не довго думаючи:
– На еклектику потягло? Горілка вже, як діди були випивали, не влаштовує? Візьми чілійського. Воно під пельмені якраз годиться.
І я, не комизячись, відкорковую чилійське.

25 років тому мій сомельє одразу казав, спирт Ройяль у генделику пальоний чи нє. Жодного разу не помилився. Зараз мабуть втратив кваліфікацію. Ройяль-бо давно не пили. Це він мене навчив долонею перевіряти на денці пляшки горілки, чи є сліди від гуми фабричного конвеєра. Це ще до того, як гендлярі здогадалися і це імітувати. І Плиску, і Сльнчєв бряг він якось пережив у наших стосунках. І навіть любов до Бехеровки, яка було зайнялася років 10 тому. У нього підхід суто єрофеєвський – аби лиш тільки ти пив на добро собі, а не на зло. Якщо на добро, то хоч рожеве міцне заливай…

Зараз ми, часом, потрапляємо з ним в пристойні будинки. Трапляється, навіть з винним погребом. Він картину січе, схвально мугикає на подане до столу Шато О-Бріон. А потім провадить своєї:
– Пити ти, звісно, пий, але не забувай, що притомна людина вино за тищу фунтів може пити тільки на халяву. Самому на таке витрачатися не треба. Пусте воно. Хоч і смачне.
Я його хоч і не завжди розумію, але слухаюся. Вже звик, за стільки років.

А він же, було, тікав від мене. До бандюка одного. Той на контрафактному бухлі піднявся. І частину бабла від бухла вклав у виноградники. І сам на вино підсів. Погріб винний на два квадратних кілометра. Пряме влучання ракети «земля-земля» витримує. Але повернувся сомельє швидко. Говорив вкрай непрямо, мовляв, екзистенційну безодну Романі Конті не заллєш. І ще щось про зоряне небо над головою і про виміри морального закону у магнумах і ровоамах. Хоча, гадаю, він просто скучив. З ким він ще абсенту з лійки для бензину бахне? Пальцем дірочку внизу затисне, як бувало, і на пів вдихові дьорне. А на берегах Луари такі пустощі недоступні.

Ми з ним іноду сперечаємося. У нього погляди вкрай лібертаріанські, якщо не сказати анархістські; шапанське, каже, переоцінене. Як біткойн. Нічого, каже, окрім вуглекислого газу там немає. З Фройдом порівнює. Каже – бренд цей, як у Зігмунда на лібідо замутили. Комусь триста років тому самиця після шампанського чисто випадково дала. То тепер всі своїх фемін шампанським поять, аби до ліжка затягти. А фемінам воно взагалі не подобається. П’ють чисто традиційно перед тим ділом. Як ліки. Забобон такий, чистісіньке язичництво.

А в цілому дружно живем. У нас духовна спорідненість. Та й зацікавлення спільні.

(с) Evgene Katsovich”

У меня есть внутренний сомелье. Это конечно не так хорошо, как внутренний финансовый советник или внутренний тренер по айкидо, но тоже полезно. Если мне надо выбрать между Гранд кру и Медоком, он не грузит меня апелласьонами и не шепчет, подкатывая глаза – Следует обратить внимание на округлый вкус и тона черники, кожи и свежего мяса… Он мне прямо говорит – 300 долларов за бутылку это охуеть можно, ты ж не с бабой. Вот это за сотку, путевое красное, тоже бордо, и этикетка красивая. Бери, не пожалеешь. Выпиваем, и действительно норм.

Или, скажем, спрашиваю его – Вот под пельмени сегодня, вино какое порекомендуешь. Он сразу – Пельмени говядина со свининой? Я – Да. И еще баранина. И курдючное сало. Он недолго думая – К эклектике потянуло? Водка под пельмени, значит, как диды пивали не устраивает? Возьми чилийского. Оно в самый раз под пельмени. И я не кобенясь открываю чилийское.

25 лет назад мой сомелье сразу говорил, спирт Ройяль в ларьке паленый или нет. Ни разу не ошибся. Сейчас наверное утерял квалификацию. Ройяль-то давно не пили. Это он научил меня ладошкой проверять на донышке бутылки водки, есть ли следы резины от ленты заводского конвейера. Это еще до того как ларечкники догадались это имитировать. И Плиску и Слынчев бряг он как-то пережил в наших отношениях. И даже зародившуюся лет 10 назад любовь к Бехеровке. У него подход ерофеевский. – главное, чтобы пил во благо себе, а не во зло. А там хоть розовое крепкое заливай…

Сейчас, иногда, мы с ним попадаем в приличные дома. Порой, даже с винным погребом. Он картину сечет, одобрительно хмыкает на поданное на стол Шато О-Брион. А потом рассуждает – Пить – пей, да не забывай, что приличный человек вино за тыщу фунтов может только на халяву пить. Самому на такое тратиться не надо. Пустое это. Хоть и вкусное. Я его хоть и не всегда понимаю, но слушаю. Привык уже за столько-то лет.

Он ведь уходил от меня. К бандиту одному. Тот на контрафактном бухле поднялся. И часть бабла от бухла в виноградники вложил. И сам на вино подсел. Погреб винный на 2 квадратных километра. Прямое попадание ракеты “земля-земля”выдерживает.  Да только вернулся сомелье быстро. Туманно изъяснялся – Экзистенциальную бездну – говорит – Романи Конти не зальешь. И еще что-то про звездное небо над головой и измерение морального закона в магнумах и ровоамах. А я думаю, что он просто соскучился. С кем он еще абсента из воронки для бензобака выпьет. Пальцем дырочку внизу зажмет, бывало, и на полувдохе дерябнет. А на берегах Луары такие шалости недоступны.

Мы с ним спорим иногда. У него взгляды крайне либертарианские, если не сказать анархистские; шампанское, говорит, переоценено. Как биткоин. Ничего, говорит, кроме углекислого газа там нет. С Фрейдом сравнивает. Говорит – бренд этот, как у Зигмунда на либидо замутили. Кому-то 300 лет назад самка после шампанского по случайности дала. Так теперь все своих фемин шампанским поят, чтобы в койку заманить. А феминам оно вообще не нравится. Пьют традиционно перед этим делом. Как лекарство. Суеверие такое, чистое язычество.

А в целом дружно живем. У нас духовное родство. И интересы сходятся.