Я хуею, дорогая редакция! Мою зарисовку про кухню перевели на украинский. Два человека, независимо. Если это не слава, тогда я даже не знаю, что такое слава. Перевод оценить не могу, бо ненька не спивала мне пісні на українській мові в детстве, но перевод слов “гнида” и “мудозвон” авторам удались точно. Еще “Хлібний ніж розпусно розлігся…” мелодично очень получилось. Похоже добавился еще один веский аргумент в пользу поездки в Киев и Львов, которые я давненько планирую.
Испортиться славой мне не грозит. Я регулярно читаю абсурдистский поток сознания Владимира Гуриева, истории из жизни Соса Плиева и умодробительный словесный рататуй Евгения Шестакова и хорошо понимаю кого бох засосал в темечко, а кто тут случайный пассажир.
Буду ждать теперь переводов на кыргызский и японский. И на клингонский обязательно.
Один из переводчиков не стал утруждать себя ссылкой, а второй дружелюбно назвал меня “Євген”. Ну да я не в обиде. Спасибо, незнакомые друзья! Мне очень приятно, что вы нашли мой текст, достойным перевода.
Роман Коляда
“Як людині спрадає на думку покласти друшляка до шуфляди з пательнями? І вегану зрозуміло, що друшляк має лежати у ящику з каструлями. Форма, кулінарна тяглість процесу. Інтуїція, врешті! А часникодавилка? Чи може людина з вищою освітою, правом обирати президента і народжувати дітей, покласти давилку для часника у відділення шуфляди з розрізною лопаточкою для сиру і маленькою тертушкою? Ні!- скажете ви. В жодному разі! – Але ж кладуть! – відповім вам я. І хто? – Найближчі люди.
Я знаю родину, у якої десертні виделочки перемішані у шуфляді зі звичайними. Чоловік у 90-ті витягнув мене з дуже кучерявої халепи. Авторитетний чоловік. Відмотав за серйозною статтею термін. А понять пристойності немає. Я йому пробачаю, бо дуже йому багато винен, але це ж вульгарно.
Ти закохуєшся, одружуєшся, а за десять років дружина не змигнувши оком складає скляні контейнери для їжі разом з пластиковими. Чи кладе ложку-нуазетку разом з чайними ложечками. У вас вже спільні діти. Майно. Дві собаки. Рибки. Таргани. Назад шляху немає.
Ставлять декантер поряд з чашою для крюшона. Не стидаються сусідства глечика для сангрії. Хлібний ніж розпусно розлігся на м’ясних різаках. Я на власні очі це бачив в одному помешканні. Дружина філолог, досертацію написала про образи інуїтів у Хега та Моуета. Я б таких обмежував у правах, а не вчені ступені давав.
Трубочки для коктейлів мають лежати разом з мірною мензуркою, а не валятися між коробкою з харчовим алюмінієм і пакетиками для сніданків. Тільки останній мудодзвон може покласти голку для шпигування до шуфляди з картоплечисткою. І тільки гнида з атрофованим почуттям прекрасного притулить кулінарний шприц для м’яса у відділення, де лежить точило для ножів.
Я іноді не витримую і кажу їм всім:
– Ви що, вже геть почаділи?
(с) Євген Кацович”
Валерий Ленартович
“Як людині приходить в голову покласти друшляк в ящик з пательнями? Навіть веганам зрозуміло, що друшляк повинен лежати в ящику для каструль. Форма, кулінарна спадкоємність процесу. Інтуїція нарешті! А давилка для часнику? Чи може людина з вищою освітою, правом обирати президента і народжувати дітей покласти давилку для часнику в відділення ящика з розрізною лопаткою для сиру і маленькою теркою? – Ні! – скажете ви. Ні в якому разі! – Але ж кладуть! – відповім вам я. І хто? – Найближчі люди.
Я знаю родину у яких на кухні десертні вилочки перемішані в ящику зі звичайними. Батько сімейства в 90-ті витягнув мене з дуже кучерявого замісу. Авторитетна людина. Термін мотав по серйозній статті. А поняття про пристойність немає. Якщо у такої людини розбрід в качанах, що очікувати від інших? Я йому прощаю, так як сильно зобов’язаний, але це ж непристойно.
Ти закохуєшся, одружуєшся, а через 10 років дружина без вагань складує скляні контейнери для їжі разом з пластиковими. Або кладе ложку-нуазетку з чайними ложечками. А у вас вже спільні діти. Майно. Дві собаки. Рибки. Таргани. Назад шляху немає.
Ставлять декантер поруч з чашею для крюшону. Не соромлячись сусідства глечика для сангрії. Хлібний ніж розпусно валяється на м’ясних різаках. Я сам це бачив в одному будинку. Дружина філолог, дисертацію написала про спосіб іннуіти у Хегай і Моуета. Я б таких в правах обмежував, а не наукові ступені давав.
Трубочки для коктейлів повинні лежати разом з мірною мензуркою, а не валятися між коробкою з харчовим алюмінієм і пакетиками для сніданків. Лише останній мудозвон може покласти шпігувальну голку в ящик з картоплечисткою. І тільки гнида, з повністю атрофованим почуттям прекрасного прибудує кулінарний шприц для м’яса в відділення, де лежить точилка для ножів.
Я іноді не витримую, і кажу їм усім – Ви, що зовсім божевільні ?!
(чесно стирено у фб і перекладено)”